Проза про кохання

1203

5.0

Про мою любов до тебе не розповісти словами, про неї скажуть погляди, посмішки, жести, її покаже промінчик сонця в похмурий день, порив свіжого вітру в літню спеку, її можна відчути у тремтливому битті серця, в приємному душевному хвилюванні. Любов — у вчинках. У прояві турботи і ніжності, розуміння і терпіння. Моя любов — це щастя!

Завдяки тобі в моєму житті є любов. Універсальні ліки. Таблетки і мікстури зцілюють тіло, але єдиний засіб від самотності, зневіри і безвихідності — це твоя любов. Вона лікує серцеві рани, полегшує душевні муки, рятує в горі і примножує радість.

Дякую, що у мене є про кого думати, солодко засинаючи, кого ніжно і міцно обіймати вранці, кому дарувати щиру турботу і всю душу без залишку, до кого завжди прагнути, кого пристрасно любити і безмежно любити! Дякую, що в мене є ти!

Моє щастя! Любов живе не в серці. Вона всюди: на кінчиках пальців, в сонячному промені, що заплутався в твоїх волоссі, в легкому вітерці, настирливому і освіжаючого. Любов — відображення нескінченного нічного неба в твоїх очах. І я хочу щодня спостерігати, як вона дивиться на мене.

Щастя любити не можна виміряти. Воно переливчасто і різнобарвно як дитячий калейдоскоп. Воно то смешливо і заливисто, то вдаряє по нотках смутку і вторить шуму дощу в розлуці з коханою людиною... Але ніколи не згасає, і, змагаючись з пам'яттю, завжди живе Навесні Любові в моїй душі... Дякую за подароване щастя любити.

Проза про кохання

Рейтинг: 5.0 Голосів 1 Оцініть, будь ласка, цю статтю!